ЦЯ ПУБЛІЧНА ЗАЯВА СТВОРЕНА УКРАЇНСЬКИМИ МЕДІАТОРАМИ І ФАСИЛІТАТОРАМИ ДІАЛОГУ З МЕТОЮ донести їх голос і професійну думку до акторів міжнародної системи трансформації конфліктів. Ми щиро вдячні урядам і громадянам країн-партнерів України за безпрецедентну підтримку нашої держави в ці важкі часи. Ми виходимо з необхідності рівносуб`єктних відносин між українськими і міжнародними партнерами, врахування контексту і реальності війни, що відбувається на території України. Наш погляд є поглядом зсередини українського суспільства, що є відмінним від фокусу з виключно вищого політичного рівня, який превалює в середовищі міжнародних експертів з медіації і діалогу. 

Ми звертаємось до дипломатичного корпусу іноземних країн; міжнародних міжурядових організацій, зокрема ООН, ЄС, ОБСЄ; міжнародних неурядових організацій та індивідуальних консультантів з розбудови миру, медіації і діалогу; донорських установ та інших акторів в цій сфері. 

Медіація і діалог базуються на підході до вирішення конфліктів з точки зору інтересів, потреб і цінностей, що є альтернативою силовим методам. Під час, коли Україна змушена відстоювати свої цінності за допомогою зброї, вважаємо за необхідне продовжувати роботу щодо підвищення згуртованості суспільства на засадах людяності та гуманізму. Також ми не можемо засуджувати насильство, коли його вимагає захист країни, і маємо знайти нові неординарні підходи, які враховують як застосування сили, так і ненасильницький шлях вирішення конфліктів. 

З огляду на це, українська спільнота експертів з медіації та діалогу наголошує на наступних питаннях щодо місця діалогу в контексті війни в Україні:

1. Збройна агресія Російської Федерації на території України. Збройна агресія Російської Федерації проти України, що розпочалась в лютому 2014 р. і продовжилась широкомасштабним вторгненням в лютому  2022  р., є спробою Росії не тільки повернути території, які були під її тривалим колоніальним тиском, але і закріпити міжнародну систему, що базується на праві сили. Для України ця війна є продовженням деколонізаційної боротьби за свою незалежність і територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, а також за архітектуру світової безпеки, яка спроможна захистити цінності прав людини та людської гідності, демократії та верховенства права – ті стрижневі складові світопорядку, які вибудовувались після Другої світової війни

2. Необхідність та наповнення переговорного процесу на вищому політичному рівні (на першому треку). В цій війні жителі України зіштовхуються з масовими вбивствами російськими військовими цивільного населення, прицільним руйнуванням цивільної інфраструктури та укриттів, відкритим терором проти цивільних, що вже призвело до гуманітарної катастрофи у центрі Європи. Першочерговими задачами стають вирішення гуманітарних проблем і підтримка України з боку держав-партнерів – посилення Збройних Сил України шляхом надання необхідної зброї заради забезпечення захисту цивільного населення від бойових дій та підсилення санкційного тиску на країну-агресора. Одночасно необхідно використовувати дипломатичні шляхи (soft power), а саме проведення переговорів між воюючими сторонами на вищому рівні (перший трек) щодо припинення вогню, забезпечення гуманітарних коридорів і евакуації людей, повернення полонених військових і цивільних осіб, а також громадян України, які були у насильницький спосіб переміщені з України до РФ і Білорусі, умов завершення війни, прийнятних для України тощо. Залучення експертів та представників громадянського суспільства з України та РФ/Білорусі в переговорні процеси на першому треку під час активних бойових дій має свої особливості і тому вимагає напрацювання окремих підходів і механізмів. 

3. Проведення діалогів між громадянами України, РФ і Білорусі на низовому рівні (другий і третій треки) під час активних бойових дій, в будь-яких локаціях, не відповідає поточній фазі конфлікту і принципу «не нашкодь».

 • Жителі України наразі ведуть боротьбу за виживання і мають впоратися з екстремальним рівнем стресу, викликаного реальною загрозою життю. Відповідно, всі зусилля людей націлені на подолання викликів війни всередині України і будь-які контакти з людьми, які представляють сторону агресора, можуть мати травмуючий ефект. Також, очікування, що в такому стані люди можуть активно слухати і розуміти інших, що необхідно для діалогу, є нереалістичними.

• Наявність війни в гарячій фазі, факти викриття воєнних злочинів та масових вбивств мирного населення на окупованих РФ територіях обумовлюють реакцію самозахисту та спротиву у жителів України, що призводить до зростання рівня агресії до РФ і всього російського. В цій фазі війни образ ворога природно узагальнює росіян, особливо беручи до уваги доступні відомості щодо високого рівня публічного схвалення населенням Росії широкомасштабного вторгнення в Україну. Ця агресія і ненависть функціональні: вони допомагають консолідуватись та отримати необхідну енергію для виживання і відстоювання своїх цінностей. Такі стани унеможливлюють ініціацію діалогу у класичному розумінні зі стороною, армія якої наразі активно атакує і загрожує. Пропозиція діалогу для українців у цьому контексті може сприйматись як психологічне насильство. 

• Діалог може мати негативні наслідки в умовах значної асиметрії поточного збройного конфлікту. На території РФ не ведеться жодних бойових дій, не вчиняється насильство, воєнні злочини та злочини проти людяності по відношенню до мирних громадян РФ. При цьому громадянське суспільство на території країни-агресора наразі не може впливати ані на дії влади, ані на своє оточення. Така асиметрія унеможливлює предмет діалогу і може посилювати напругу у разі його проведення.

 • Практики активного використання теми миру російською пропагандою, що тривають з 2014 року, дають підстави вважати таке ймовірним і зараз. Діалоги наразі потребують убезпечення від використання їх в пропагандистських та ідеологічних цілях режиму країни-агресора. 

Тому класичні фасилітовані діалоги на низовому рівні між людьми з України, Росії та/або Білорусі під час активних бойових дій можуть ретравматизувати учасників та мають високий ризик дискредитації діалогів. Відповідно, не варто ініціювати їх без залучення українських фахівців до аналітичної та практичної складових.

4. Місце діалогу і медіації у внутрішньоукраїнському вимірі та у відносинах України з країнами-партнерами. Діалог і діалоговий підхід може і має використовуватися як інструмент посилення стійкості, соціальної згуртованості і єдності українського суспільства у внутрішньоукраїнському вимірі і має підтримуватися навіть під час активних бойових дій. Окрім цього, є потреба у посиленні горизонтальних діалогів в міжнародному вимірі – між громадянами, різними групами та експертними спільнотами України та країн-партнерів України під час активних бойових дій і після їх завершення навколо спільних гуманітарних та ціннісних викликів, питань побудови регіонального партнерства тощо. 

5. Підтримка громадян Росії і Білорусі. Ми розуміємо потребу у наданні безпосередньої підтримки конкретним громадянам Росії і Білорусі, які борються проти авторитарних режимів та ініційованої ними збройної агресії проти України. Окрім діалогу, інші форми комунікації та взаємодії між громадянами України та Росії/ Білорусі можливі, вже наразі мають місце, але їх застосування теж залежить від ходу війни.

6. Важливість автентичного українського голосу при застосуванні діалогового підходу. З 2014 р. українські фахівці розробили та використовують унікальні методології, методики та інструменти діалогу, які вони адаптували до локального контексту і різних етапів поточної війни. Пряме запозичення підходів до розбудови миру і діалогу з інших контекстів без їх адаптування до реалій України не працює. Без конфлікт-чутливості та врахування українського голосу, ретельного вивчення та аналізу успішних практик, Україна має небезпеку стати лабораторією для реалізації недоречних підходів.

7. Наразі українські фахівці з медіації і діалогу мають спроможність та готові:

• докласти зусиль для того, щоб окреслити умови, за яких буде можливо в майбутньому розпочати діалог на рівні громадянського суспільства України, Росії і Білорусі. Серед таких умов можуть бути розглянуті, до прикладу: визнання політичним керівництвом і суспільствами РФ та Білорусі відповідальності за агресію проти України; започаткування процесів перехідного правосуддя, зокрема процесу притягнення до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів, злочинів проти людяності, агресії та геноциду, а також інших тяжких злочинів, скоєних під час агресії РФ на території України; убезпечення діалогових процесів від їх використання в маніпулятивних цілях; забезпечення фізичної та іншої безпеки учасників діалогових процесів тощо; 

• дослідити і адаптувати наявні концептуальні підходи і формати діалогoвих процесів з урахуванням контексту сучасної війни в Україні;

 • розпочати розробку методології і дизайну потенційних діалогових процесів на майбутнє.

СКЛАДЕНО: 
1. Асоціація сімейних медіаторів України 
2. Ініціатива «Діалог у дії», Київ 
3. Інститут миру і порозуміння, Київ 
4. Лабораторія мирних ініціатив, Харків 
5. Ліга медіаторів України 
6. Національна асоціація медіаторів України 
7. Одеська обласна група медіації, Одеса
 8. Спільнота фасилітаторів діалогів України 
9. Український центр медіації, Київ 
10. Центр дослідження медіації і діалогу, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ 
11. Центр права і посередництва, Харків 
12. Школа медіації, Київ 
13. Facilitation Park, Київ

ПІДТРИМАНО: 
14. Агентство медіації «DecisionLab», Київ 
15. Буковинський центр медіації, Чернівці 
16. Група комерційної медіації, Бориспіль 
17. Львівський центр медіації, Львів 
18. Міжнародний Навчальний тренінговий центр ТМ «Моя Дія», Пирятин 
19. Навчально-наукова лабораторія медіації, переговорів та арбітражу, Чернівці 
20. Національна Платформа стійкості та згуртованості 
21. Подільський центр медіації, Вінниця 
22. Придніпровський центр медіації  ГО «Миротворчий Простір “Вільна”», Дніпро 
23. Театр змін, Київ 
24. Українська мережа фасилітаторів діалогів 
25. Українська академія медіації, Одеса 
26. Intellectum Arti, Київ  
27. Sense 2 Sense Communication, Київ

З ВДЯЧНІСТЮ ВЛАДИСЛАВІ КАНЕВСЬКІЙ, медіаторці та фасилітаторці з 30-річним досвідом роботи з конфліктами в Україні та інших країнах, яка до останнього працювала над цим документом разом з нами. 

Зв’язатися з нами можна за адресою dialogue.co.ua@gmail.com

✅ Завантажити ЗАЯВУ українською - 7 ПУНКТІВ ПРО ВІЙНУ І ДІАЛОГ ВІД УКРАЇНСЬКИХ МЕДІАТОРІВ І ФАСИЛІТАТОРІВ ДІАЛОГУ, 

✅Download this Document in english - 7 POINTS ON THE WAR AND DIALOGUE FROM UKRAINIAN MEDIATORS AND DIALOGUE FACILITATORS

7 POINTS ON THE WAR AND DIALOGUE FROM UKRAINIAN MEDIATORS AND DIALOGUE FACILITATORS 

THIS DOCUMENT WAS DEVELOPED BY UKRAINIAN MEDIATORS AND DIALOGUE FACILITATORS to convey their voice and professional opinion to major actors in the international sphere of conflict transformation. We are very grateful to the governments and people of the partner-countries for their unprecedented support of Ukraine in these hard times. We rely on the equal agency of Ukraine in relation to its international partners that accounts for both the local context and the reality of the current war in Ukraine. This document presents a view from inside, one that is bottom-up and is thus different from external, top-down perspectives prevalent in the international community of mediation and dialogue experts.

We appeal to the diplomatic corps of foreign countries, international intergovernmental organisations such (UN, EU, OSCE), international non-governmental organisations and individual consultants, donor agencies working in peacebuilding, mediation and dialogue as well as other actors.

Mediation and dialogue are rooted in conflict resolution approaches focused on human interests, needs and values and that seek to create alternatives to power-based methods. At a time when Ukraine is forced to defend its values by weapons, we consider it necessary to continue working to strengthen social cohesion based on principles of humanity and humanism. That said, we cannot condemn the use of force when it is required to protect the country and its people. We must find new, creative approaches that take into account both of these factors: the use of force as well as nonviolent means of resolving conflicts. With this in mind, the Ukrainian community of mediation and dialogue experts desires to emphasize the following points with regards to the place of dialogue in the context of the war in Ukraine:

1. The armed aggression of the Russian Federation on the territory of Ukraine. The armed aggression of the Russian Federation against Ukraine, which began in February 2014 and has continued with a large-scale invasion that began in February 2022, is not only an attempt by Russia to regain territories which were long under its colonial oppression, but also to revive an international system based on the use of force. For Ukraine, this war is a continuation of a decolonization struggle for independence and territorial integrity within internationally recognized borders, as well as for a new international security architecture which is capable of defending values such as human rights, human dignity, democracy and the rule of law: the cornerstones of the post-World War II world order. 

2. The necessity for and the content of negotiation process at the highest political level (Track One). In this war, the people of Ukraine are facing mass killings of civilians by the Russian military, targeted destruction of civilian infrastructure and shelters and open terror against civilians, all of which has already caused a humanitarian catastrophe in the centre of Europe. The task of highest priority is to resolve humanitarian issues, to increase support to Ukraine by the partner-countries, to strengthen the Armed Forces of Ukraine by supplying weapons meant to protect civilians from hostilities, and to increase pressure by means of sanctions on the aggressor-state. At the same time, it is necessary to use diplomatic means (soft power), namely holding talks at the highest level (Track One) between the warring parties on issues such as ceasefires, providing humanitarian corridors and opportunities for the evacuation of the population, the exchange of imprisoned military and civilian persons as well as Ukrainian citizens that were forcefully relocated from Ukraine to Russia and Belarus, conditions for stopping the war that are acceptable to Ukraine and other issues. The involvement of experts and representatives of civil society from Ukraine and Russia/Belarus in Track One negotiation processes during active hostilities has its own peculiarities and therefore requires the development of specific approaches and mechanisms.

3. Dialogue between citizens of Ukraine, Russia and Belarus at lower levels (Tracks Two and Three) during active hostilities, at any location, is not appropriate to the current phase of the conflict nor does it reflect the principle of “do no harm.”  

• The people of Ukraine are currently fighting for survival and have to cope with extreme levels of stress caused by a very real threat to their lives. Accordingly, all their efforts are directed to overcoming the challenges presented by the war inside Ukraine, and any contacts with people who represent the aggressor can have a traumatic effect. The expectations that, in this state, people can actively listen and understand others, which are necessary components of dialogue, are unrealistic.

• The hot phase of the war, as well as the exposure of war crimes and the mass killings of civilians in Russian-occupied territories, has led to a reaction of self-defense and resistance within the people of Ukraine, increasing aggression towards Russia and everything Russian. In this phase of the war, the collective image of the enemy naturally generalizes all Russians, especially against the backdrop of available information on the high public support of the Russian population for this largescale invasion of Ukraine. This aggression and hatred are functional: they help to gather and consolidate the necessary energy to survive and uphold one’s own values. Such conditions make it impossible to initiate dialogue, in the classical sense, with a party whose army is currently actively attacking and generating threat. The offer of dialogue for Ukrainians in this context can be perceived as a form of psychological violence.

• Dialogue can have negative consequences in conditions of significant asymmetry, such as those which exist in current armed conflict. No hostilities are taking place on the territory of Russia – no violence, war crimes or crimes against humanity are committed against civilians of the Russian Federation. Furthermore, members of civil society active in the territory of the aggressor state are currently unable to influence neither government actions nor the context. Such asymmetry leads to the absence of a subject for dialogue and can even further increase tensions. 

• The active use of narratives of “peace” in Russian propaganda since 2014, gives serious grounds to consider that they will also rely on this tactics now. Dialogue, right now, needs to be protected from being used for propaganda or for ideological purposes by the regime of the aggressor state. 

Therefore conventional, facilitated, grassroots dialogues between people from Ukraine, Russia and/or Belarus during active hostilities can retraumatize participants and have a high risk of generating a negative image of dialogue in the society. Accordingly, they should not be initiated without involving Ukrainian mediation and dialogue experts in their design and implementation.

4. The current place of dialogue and mediation is primarily within the internal Ukrainian context and within Ukraine’s relations with partner countries. Dialogue and dialogue approaches can and should be used as a tool to strengthen resilience, social cohesion and unity within Ukrainian society, and these should be supported even during the hot phase of the conflict. Additionally, there is a need to strengthen horizontal dialogue on the international level: between citizens as well as various groups and expert communities in Ukraine with their international counterparts, both during active hostilities and afterwards, regarding work on common humanitarian and value-based challenges, building regional partnerships and other issues. 

5. Support to the citizens of Russia and Belarus. We understand the need to provide direct support to the citizens of Russia and Belarus who are fighting against authoritarian regimes and the armed aggression against Ukraine initiated by them. Other than dialogue, several forms of communication and interaction between citizens of Ukraine and Russia/Belarus are possible and currently active, but their use also depends on the course of the war

6. The importance of authentic Ukrainian voices and local ownership when applying dialogue approaches. Since 2014, Ukrainian experts have developed and used unique methodologies, techniques and tools of dialogue which they have adapted to local contexts and different phases of the ongoing war. The direct application of peacebuilding and dialogue approaches from other contexts has not proved viable without having adapted them to the realities of Ukraine. Without conflict sensitivity, Ukrainian ownership and a thorough study and analysis of successful practices, Ukraine is in danger of becoming a laboratory y for the implementation of inappropriate approaches.

7. Ukrainian mediation and dialogue experts have highly developed capacities and are currently ready to:

• invest their efforts into development of the conditions under which it will be possible to convene potential dialogue at the level of civil society in Ukraine, Russia and Belarus. Such conditions can, for example, include the following: the recognition of responsibility for aggression against Ukraine by the political leadership and societies of Russia and Belarus; the initiation of transitional justice processes, in particular the process of bringing to accountability those guilty of war crimes, crimes against humanity, aggression and genocide, as well as other serious crimes committed during the Russian invasion of the territory of Ukraine; securing dialogues from their use for manipulative purposes; ensuring the physical safety and security of participants in dialogue processes, etc.;

• study and adapt available conceptual approaches and formats of dialogues taking into account the context of the current war in Ukraine;

• initiate the development of methodologies and approaches to the design of prospective dialogue processes.

INITIATED BY: 

1. Association of Family Mediators of Ukraine
2. ”Dialogue in Action” Initiative, Kyiv 
3. Institute for Peace and Common Ground, Kyiv
4. Laboratory of Peaceful Initiatives, Kharkiv 
5. League of Mediators of Ukraine 
6. National Association of Mediators of Ukraine 
7. Odesa Regional Mediation Group, Odesa 
8. Community of Dialogue Facilitators of Ukraine 
9. Ukrainian Mediation Center, Kyiv 
10. Center for Mediation and Dialogue Research, Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv 
11. Center for Law and Mediation, Kharkiv 
12. School of Mediation, Kyiv 
13. Facilitation Park, Kyiv

SUPPORTED BY: 

14. ”DecisionLab” Mediation Agency, Kyiv 
15. Bukovyna Mediation Center, Chernivtsi 
16. Commercial Mediation Group, Boryspil 
17. Lviv Mediation Center, Lviv 
18. International Training Center ”My Action”, Pyriatyn 
19. Educational and Scientific Laboratory of Mediation, Negotiation and Arbitration, Chernivtsi 
20. National Platform for Resilience and Social Cohesion 
21. Podilsky Mediation Center, Vinnytsia 
22. Prydniprovsky Mediation Center, NGO Peace Space ”Free”, Dnipro 
23. Theater of Change, Kyiv 
24. Ukrainian Network of Dialogue Facilitators 
25. Ukrainian Academy of Mediation, Odesa 
26. Intellectum Arti, Kyiv 
27. Sense 2 Sense Communication, Kyiv

WITH GRATITUDE TO VLADYSLAVA KANEVSKA, a mediator and facilitator with 30 years of experience in conflict transformation in Ukraine and other countries, who worked with us on this document.

CONTACTS: dialogue.co.ua@gmail.com

✅Download this Document in english - 7 POINTS ON THE WAR AND DIALOGUE FROM UKRAINIAN MEDIATORS AND DIALOGUE FACILITATORS

****************************************************************************

КОМЕНТАРІ УЧАСНИКІВ ГРУПИ АВТОРІВ ПУБЛІЧНОЇ ЗАЯВИ

Ірина Ейгельсон, кандидатка психологічних наук, фасилітатор діалогів, Членкиня Східноєвропейської мережі Глобального партнерства з запобігання збройним конфліктам (GPPAC)

Цей стейтментнародився у колі фасилітаторів діалогів та медіаторів через те, що деякі іноземні організації вирішили, що діалог або інші види спільних для росіян та українців заходів – це та магічна паличка, яка зупинить війну, що вочевидь є повним нерозумінням ані поточної ситуації війни, її причин, динаміки, наслідків, ані того, яким саме чином використовується діалог та які в нього є обмеження. 

Спираючись на наш багаторічний досвід роботи з конфліктами різних рівнів та типів нам було важливо заявити у зрозумілому для міжнародних акторів вигляді, чому діалог як інструмент під час масштабної неспровокованої агресії РФ проти України є зараз не тільки не дієвим і не адекватним тому стану війни, в якому ми живемо, але й може нанести шкоду всім, кого до нього намагатимуться залучити. Підготовка цього документу була непростою та тривала близько півтора місяці, і потребувала від нас – групи співавторів – узгодження майже кожного слова, аби стейтмент вийшов потужним, зрозумілим, чітким та професійним.

Інна Терещенко, медіатор, фасилітатор діалогів, член правління Національної асоціації медіаторів України, керівник Одеської обласної групи медіації

З 2014 року у нас в країні сформувалась група спеціалістів, які знають, як працювати із соціальними конфліктами та конфліктами ідентичності, та мають практичний досвід в цій сфері. За цей час ця група спеціалістів стала досить потужною професійною силою. Основу групи складають фасилітатори діалогів. Також в ній присутні і медіатори, які працювали в сфері миротворчості чи/або з соціальними конфліктами. З 2014 року учасники групи не тільки набули різноманітний досвід, але і створили власну методологію, яка враховує національні особливості та місцеві умови роботи із конфліктами. За цей час був здобутий досвід роботи у різних умовах та форматах. Так, членами групи проводились діалоги на різноманітні теми всередині місцевих громад; зустрічі між представниками українського та російського громадянського суспільства; блок роботи між людьми через лінію розмежування.

Повномасштабне вторгнення 24 лютого багато що змінило. Це серйозний вибір не лише для країни, але й для людей, громадян, суспільства. Це виклик і для міжнародної спільноти. З минулих війн та конфліктів збереглося уявлення про необхідність діалогу та примирення між людьми держав, що воюють. І в цьому сенсі ця війна, що нині триває, вимагає перегляду та корегування багатьох уявлень про те, як влаштований світ, як можна підтримувати та встановлювати мир та безпеку, і вимагає перегляду розуміння форм, масштабів миротворчості як такої. 

Крім того, повномасштабне вторгнення стало і професійним викликом для нас. Питання в тому, як співвіднести всі ті почуття та стани, що відчуваємо та проживаємо ми, як люди, що знаходяться в країні, на яку напали, в якій йде війна, війна що ведеться з порушенням всіх мислимих та немислимих правил війни, що роками формулювались для збереження і сталости світу, з професійною позицією медіатора, діалоговика, з базовими цінностями, на які ми спираємось в роботі? 

І при цьому стало зрозуміло, що попередня парадигма роботи з війною змінюється, і змінюються підходи в роботі з людьми, залученими по різному у війну. Цю необхідність переосмислення розуміють ще не всі колеги як всередині України та  РФ, так і за їх межами. Тому певна частина медіаторів та фасилітаторів діалогів зібралась та підготувала документ, який розкриває деякі аспекти оцінки ситуації з точки зору професіоналів у сфері вирішення конфліктів - медіаторів та діалоговиків, а також розʼянює  можливості медіації та її обмеження відносно рівня конфліктного, воєнного протистояння. 

Цей документ також обґрунтовує необхідність подальшого переосмислення концепції миротворчості та роботи з воєнними, збройними конфліктами. 

Цей документ - результат глибокої професійної дискусії, яка спирається на прийняття різних професійних позицій, що існують зараз всередині Україні. Ця дискусія відбувалась з повагою  до цих різних позицій та поглядів. В певних моментах позиції співпадали, в деяких випадках описані тези стали результатом досить серйозної дискусії і, певною мірою, компромісом, але одночасно і консенсусом, де кожний, кожна чули і реагували на принципові точки зору. Більшою мірою нам було важливо, щоб ця позиція, по-перше, могла бути сформульована, а по-друге, нам було важливо цю позицію, ці положення представити як всередині нашої професійної спільноти, так і для більш широкого кола українських фахівців та міжнародної спільноти. 

Певною мірою документ містить консолідовану позицію, що пропонує, представляє потребу у подальшому професійному обговоренні позначених в ньому тем діалогу та миротворчості.

Ми сподіваємось, що ви побачите ці основні моменти, зрозумієте, що за ними стоїть, і приєднаєтесь до цих тез.