Ну що ж, друзі, ось вже рік з такої визначної для спільноти медіаторів України події. Цікаво, що це сталося в період, ще за рік до того визначений для проведення Місячника Медіації в Україні – щось, мабуть, відчувало наше колективне підсвідоме 

Сьогодні багато хто з колег згадує про річницю на своїх сторінках, говорить про вдячність за спільний шлях до прийняття Закону України «Про медіацію» і за подальшу підтримку, а також про відчуття, що за інших умов ми би за цей рік просунулись ще далі у своєму розвитку як спільнота професіоналів.

Безперечно, все це є нашою реальністю: і синергія співпраці, і виклики Ковіду та повномасштабного вторгнення, евакуації, обстрілів, енергетичної кризи… Водночас, як і в медіації, важливо реально бачити наші ресурси, життєвий етап спільноти і кожного медіатора, та тримати погляд на майбутньому, шукати вірний шлях вперед. Впевнені, що ми разом і у співпраці з іншими фахівцями та представниками держави, громад, різних сфер професійної діяльності подолаємо всі виклики і скористаємось можливостями, які існують і в найскладніші часи!

А сьогодні запрошуємо згадати і відсвяткувати ті досягнення, які ми як спільнота маємо у розробці і оновленні правового регулювання та створенні високих стандартів практики медіаторів, зокрема при наданні соціальної послуги медіації, у забезпеченні доступу до медіації в системі безоплатної правової допомоги, у трудових спорах, в громадах, в державних органах та органах місцевого самоврядування, у комплексній підтримці тимчасово переміщених осіб та приймаючих громад, у тому числі і за кордонами України, у реагуванні на етичні виклики, які постають в практиці медіаторів. Всі вони демонструють нашу гнучкість, міць, резильєнтність. Українська медіація має майбутнє!

Згадаймо також про активну громадянську позицію та гуманітарну діяльність наших колег, про віддані за Україну життя, про проактивну професійну позицію наших колег, які, рятуючи від війни свої родини, турбуються про тих, хто поруч – своїми навичками та внутрішньою силою, знаходять роботу всюди, щоб забезпечити себе і допомагати іншим, організують виставки, волонтерять.

При цьому ми не «тижмедіатори», не «машини з проведення медіації», а живі люди, які проносять свою професійність крізь виклики і перешкоди, залишаючись в першу чергу Людьми. Згадаймо, що Люди мають право відчувати себе часом знесиленими і безпорадними, розфокусованими і роздратованими, проживаючи травматичні події такої сили, мають право на відпочинок і чесне визначення пріоритетів відповідно до наявних ресурсів.

Так, щось у розвитку медіації в Україні може відбуватись повільніше і важче, ніж нам би хотілось… Та все ж – ми є одне у одного, ми поруч, ми можемо підтримати одне одного, ми витримаємо. Ми чекаємо тих, хто зараз має дати увагу родинам в евакуації і Україні на полі бою. Ми віримо в перемогу і плануємо майбутнє, де кожному буде місце, де будуть нові етапи розвитку медіації в Україні та партнерства на міжнародному рівні!

Тримаймо зв’язок! Разом до перемоги, відновлення і розвитку! 

архівне відео - 16.11.21, ВРУ, голосування за Закон у ВРУ